ПРОВЕДЕННЯ ЗАГАРТУВАННЯ В УМОВАХ ДОШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Дитина народжується з великим адаптаційним потенціалом але для того, щоб він розвинувся, ми, дорослі, маємо докласти зусиль. Загартування є важливою формою оздоровчої роботи як надійний  засіб зміцнення здоров’я, попередження застудних захворювань, загартування волі.

В основі загартування лежить тренування мені змів пристосування до змін температури, рівня вологості, сонячного випромінювання, фізичного навантаження. У процесі загартування в дитячому організмі відбуваються значні зміни внаслідок того, що клітини шкіри й нервові центри «навчаються» швидше і більше злагоджено реагують на зміни, які відбуваються в навколишньому середовищі.

Загартування доцільно розпочати в теплу пору року. Дітей слід поділити на 3 групи: 1 – здорові діти, які раніше загартовувалися; 2 – здорові діти, які раніше не загартовувалися або мають функціональні відхилення; 3 – діти, які мають хронічні захворювання чи тривалий час хворіли.

До загальних заходів загартування у повсякденному житті належать:

• Дотримання санітарних і гігієнічних норм повітряно-теплового режиму приміщень, регулярне ретельне провітрювання кімнат, щоденні тривалі прогулянки на свіжому повітрі, гігієнічні водні процедури, одяг відносно до сезону тощо.
• Традиційні види загартування: загартування водою – місцеві та загальні водні процедури: обливання окремих частин тіла, сухе та вологе обтирання по пояс, загальне вологе обтирання, загальне обливання. До традиційних заходів загартування повітрям належать такі форми роботи, як ранкова гімнастика та фізкультурні заняття на свіжому повітрі, рухливі ігри, фізкультурні розваги, Дні здоров’я, піші походи.
• Нетрадиційні види загартування: методи екстримальних впливів обливання холодною водою, ходіння босоніж по снігу, холодний сон у спальних мішках на веранді; сольові кімнати; ходіння босоніж по вологим килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами трав; ходьба по глиці, полоскання горла холодною водою з додаванням різноманітних трав тощо. Методи екстримальних впливів мають проводитися безумовно, за принципом поступовості та систематичності. Ці процедури, хоч і слабкі, але часто повторювані протягом дня, мають більший загартувальний ефект, ніж сильні радові. Водночас свіже повітря, вологе прибирання і чистота в групі – запорука ефективності усієї оздоровчої роботи.

Фізична культура в дошкільному віці

Дошкільний вік – найбільш відповідальний період розвитку людського організму, тому що саме в ці роки закладаються основи міцного здоров’я, гармонічного фізичного розвитку. Рухова діяльність є одним з головних шляхів пізнання дитиною навколишнього світу. Від того, на скільки повноцінно здійснюється фізичне виховання дошкільника, значною мірою залежить його фізичний, нервово-психічний стан у наступні роки. Режим дошкільника передбачає: чергування активної (фізичної та розумової) діяльності і відпочинку; регулярне приймання їжі 4 рази на добу; точний час підйому й відходу до сну (тривалість нічного сну 10-11 годин, денного 2-2,5 годиини); комплекс гігієнічних заходів; перебування на свіжому повітрі при достатній руховій активності.

Форми організації фізичного виховання дітей:

1. Ранкова гігієнічна гімнастика – забезпечує систематичний оздоровчий вплив і формує звичку до щоденного виконання фізичних вправ. Дуже добре, коли дитина робить гімнастику не одна, а з батьками.
2. Фізкультхвилинка під час занять за столом. Тривалість 2-3 хвилини, до комплексу включаються ходьба на місці, вправи для м’язів верхнього плечового пояса, спини, а також дихальні вправи, які повторюються 4-5 разів.
3. Рухливі ігри – організовуються звичайно під час прогулянок. Рухи в грі побудовані на імітації дій птахів, тварин, людей; корисні ігри з елементами змагань, спочатку індивідуальних, а потім колективних.
4. Спортивні розваги з використанням обладнання дитячих майданчиків і спортивного інвентаря (бадмінтон, м’ячі, лижі, ковзани, самокати, велосипеди тощо). В ході таких розваг природним чином удосконалюються рухові реакції, вміння володіти своїм тілом, формується самостійність, цілеспрямованість.
5. Прогулянки та екскурсії за певним маршрутом: тривалість від 30 до 60 хвилин ходьби в один кінець. Під час зупинок можна проводити вправи та ігри – така форма організації фізвиховання корисна тим, що розвиває витривалість вміння орієнтуватись на місцевості.
6. Самостійні заняття фізичними вправами як на прогулянці так і в приміщенні – м’ячі, обручі, кеглі ненав’язливо контролюють заняття.
7. Відвідання спортивних змагань, свят, атракционів – прищеплює любов до фізкультури, приносить позитивні емоції. Кращий час для фізичних вправ з дітьми – через годину-дві після сніданку, а одразу після денного сну, ввчечері не пізніше як за годину-дві до сну, бо надвечір працездатність дітей набагато знижується.